• Головна  /
  • Інтерв'ю   /
  • Ольга Янчук: “Вишивка – це не просто моє хобі з дитинства, – це сенс усього мого життя!”
Ольга Янчук: “Вишивка – це не просто моє хобі з дитинства, – це сенс усього мого життя!” Вишиті ідеї Full view

Ольга Янчук: “Вишивка – це не просто моє хобі з дитинства, – це сенс усього мого життя!”

Вишиванка, як різновид мистецтва, що зародилося ще за часів трипільської культури, не тільки не втратила актуальності сьогодні, але й впевнено набирає обертів та популярності у 21 столітті. Зміцнення патріотичного духу наших співгромадян, зростаючий інтерес до історії наших пращурів, їхніх обрядів, звичок та традицій зумовив і появу нової хвилі поціновувачів сучасної вишиванки.

Сьогодні ми завітали у гості до Ольги Ростиславівни Янчук, власниці салону рукоділля “Вишиті ідеї”, що у ТРЦ “Гранд Волинь”.

Розкажіть, будь ласка, як усе починалося? Як рукоділля стало Вашим хобі? І як саме виникла ідея відкрити магазин “Вишиті ідеї”?

Ольга Ростиславівна: Є таке гарне правило: якщо хочеш бути щасливим в житті, зроби своє хобі справою свого життя. Так і вийшло, тому що вишивка – це моє хобі, справа, яку я люблю і мені здалося доцільним поєднати хобі та бізнес.

З якого віку Ви самі вишиваєте?

Ольга Ростиславівна: Ну, напевно, я вишиваю років з 12, саме тоді з’явилися мої перші роботи. Я пам’ятаю, наскільки це мене захоплювало, мені подобалося, і я бачила перед собою приклад свого дідуся. Ніхто з моєї родини, ні мама, ні бабуся, ні тітки не вишивали. Вишивав мій дідусь. У нас вдома не було жодної жіночої вишивки. Усе вишивав мамин тато. І скільки я приїжджала до них у село – він увесь час був з вишивкою. Він вишив дуже багато речей для мене, і навіть до сьогоднішнього дня я на свята використовую його вишиті скатертини.

Чи є у Вас учні, наступники, які можуть перейняти Ваш досвід?

Ольга Ростиславівна: Мої діти поки що не захопилися вишивкою, але я думаю, це повинно прийти з часом. Це має бути покликом душі. Проте у нас є багато клієнтів, які навчилися вишивати, а до цього ніколи не тримали голки у руках.  Ми їх навчили і тепер вони вишивають дуже гарні речі, які подобаються людям.

Як Ви вважаєте, чи кожна людина може навчитися вишиванню? Чи для цього потрібен особливий дар, окрім кропіткої праці та часу.

Ольга Ростиславівна: Я думаю, що не кожна людина може навчитися вишивати, для цього потрібен талант. От я не вмію ні малювати, ні грати на музичних інструментах, ні співати, але я вмію вишивати. Тому я вважаю, що це має бути суміш таланту, бажання, виваженості, терпіння, а все ж, найголовніше – це палке бажання! Буває приходить людина і каже: “Я? Вишивати? Та ніколи”. Але коли береться за голку, то це її врівноважує, приносить задоволення, і в результаті вона отримує річ, якою всі захоплюються, а сама вишивальниця нею пишається, тому що створила її власноруч.

 А хто зазвичай цікавиться Вашими роботами? Це діти, підлітки, люди середнього, похилого віку, чоловіки чи жінки?

Ольга Ростиславівна: Серед наших клієнтів є чоловіки, але вони дуже хитрі. Вони не самі приходять до нас – вони присилають своїх дружин. А дружини завжди вихваляються, що вони купують не для себе, а для своїх чоловіків. Але є і чоловіки, які вишивають навіть цілі стіни картинами. Цікавим також є факт, що козаки свого часу самі собі вишивали вишиванки, адже вишивку вони не довіряли жодній жінці. Вони вкладали великий зміст в цю вишивку і вважали її своїм оберегом.

Зараз вишивка – це дуже патріотично, адже чимало людей у вишиванках тепер можна зустріти на вулиці, не тільки у свята, але й у будні. А на яку саме продукцію у Вас найбільший попит? Це вишиті сукні, сорочки, сумки, картини, скатертини, аксесуари?

Ольга Ростиславівна: На сьогоднішній день я помітила таку тенденцію: якщо раніше людина вбігала до нас у салон і поспіхом хотіла придбати вишиту річ, бо “на завтра треба”, то зараз люди приходть і розуміють, що хочуть не просто вишиванку, а річ, вишиту своїми руками. Лише просять, щоб ми їх навчили. Тому змінилося саме ставлення до вишитого одягу. Цього року з’явилася мода на вишиті плаття. У людей тепер не одна вишиванка “для годиться”, а декілька, для різноманітних випадків. Для прикладу, одна з наших постійних клієнток з Америки має 36 вишиванок і часто поповнює свою колекцію новими екземплярами.

А як Ви ставитеся до вибагливих клієнтів з особливими побажаннями до замовлення?

Ольга Ростиславівна: О, я їх обожнюю! Адже дуже цікаво виконувати нестандартні замовлення, відшукувати саме ту тканину, якщо її немає у наявності, часом навіть і закордоном. Я люблю шукати вихід зі складних ситуацій.

Яке Ваше ставлення до моди взагалі? Чи є, на Вашу думку те, що їй непідвладне?

Ольга Ростиславівна: Я вважаю, що не можна говорити “мода на вишиванки”. Адже мода мінлива, сьогодні вона одна, а завтра вона інша. А вишиванка – це саме та річ, яка непідвладна моді, це щось вічне, безсмертне. Вишиванки передаються з покоління в покоління, творять історію. Серед наших клієнтів є власники старовинних вишиванок, які прагнуть їх відновити, дати їм нове життя.

Розкажіть, будь ласка, про майстер-класи. Чому вони присвячені?

Ольга Ростиславівна: Ми з задоволенням вчимо людей і вишивати, і робити мережки. Це індивідуальні майстер-класи, тобто будь-яка людина може зателефонувати та домовитися про майстер-клас у зручний для неї час.

Як щодо натхнення? Чи воно є завжди?

Ольга Ростиславівна: Воно у мене є не завджи, адже на це впливають зовнішні чинники. Але коли натхнення є, то тримайся. Півдня чи півночі буде проведено за вишивкою.

Ми дуже вдячні Ользі Ростиславівні за надзвичайно цікаве інтерв’ю та бажаємо невичерпного натрення та нових творчих здобутків!

 

 

  • Vlr Smotrit

    Цікаво

  • Vlr Smotrit

    Цікаве інтерв’ю, чарівна жінка з надзвичайними здібностями. Руки в неї просто золоті.
    Проте дуже загально про все розповідається тут. Звісно, нюансів і географічних, і символічних набагато більше. Проте хоч трошки інформації щодо цього молоді не завадить. Моду на вишиванки влаштували, а от показати що до чого, звідки воно взялось, і взагалі який у тому сенс? Якось в нас це не розвинуто, тому усі й ходять не зрозміло в чому, дійсно що з Азії привезено. Незнаюча молодь купує аби що, батьки, далекі від теми, вдягають так само своїх дітей. От і йде сумна тенденція. Чесно кажучі, зараз нормальні вишиванки знайти можно лише на якихось особливих ярмарках. Проте, я ще в Етнодомі (інтернет-магазин, той що etnodim.com.ua ) доньці купляла вишиванку, там також якість гарна. А так дивишься в деяких магазинах, або на ринку – і лише дивуєшься, з чого вони взагалі вирішили, що це вишиванки в них на вітрині?